Меф VHQ где можно купить наркотик Александровск

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Yo, чуваки и девчонки! Сегодня я хочу поделиться с вами историей, которая случилась со мной пару недель назад. Реальная жизнь, реальные эмоции, ахуеные приключения! Ну что, сидите поудобнее, запасайтесь попкорном и готовьтесь к путешествию в мир настоящего гопника-наркомана! Заебали меня уже эти повседневные заботы и серость жизни. Я решил, что пора взять отпуск от реальности и отправиться в мир беззаботной кайфовой суеты. Сунулся я в свою деревню, где с каждым углом крутятся крысы и воняет баклажаном. Встретил там своего старого тавро ебаного - Жорика. И от него я услышал слово, которое подняло моё духовное настроение на новый уровень. - Брат, у меня на закладках большой гора валерьянки! - буркнул он мне в ухо с важным видом. - Чувак, не еби мозги, тебе бы ещё паль попробовать продать, ага! - отвечаю я, сорвав горлянку. - Слушай, тут не паль, чувак, это мефедрон! - возражает Жорик, получивший по правильной щеке от моего колена, после этого расслабляетесь, направляет меня в более тёплый район к хуям. Услышав это, я вспомнил свои безумные ночи, когда на крыше дома накуривался до потери пульса. Но тут-то я понял, что у меня уже ничего нет, и купить это мой кумир Дэдпул назвал бы "попыткой соснуть у говна", ааааа! Что же делать? Как быть? С этими вопросами я отправился навещать своего друга Антончика, который как раз снимает комнату в районе, где витают духи миксов и закладок. Войдя в подъезд, я увидел Антончика, сидящего на ступеньках и мазавшего батарейку каким-то странным красным веществом. Он был совершенно в другом космосе, его глаза горели, а рука дрожала. - О, братишка, привет! - сказал я, подходя ближе. - Хай, урод, давай сидеть, покурим? - ответил он мне и ткнул в меня электронной сигаретой. Горит, светит, потрескивает - что-то новое и жуткое во вкусе. Я знал, что это был мефедрон, но такого качества, что я зашатался на ахуительные пять дней. Все это время мы парились, жрали чипсы и могли трахнуть топором любое препятствие опрокидывали стандарты эстетственного поведения. Каждый день наши души проникали в пространство, где смешивались реальность и этот обалденный сон. Мы были на грани безумия, но наши сердца бились от волнения, от ощущения свободы и полного расслабления. Через пять дней нас тянуло в город, и мы направились к новому приключению. Поднявшись на лифте до крыши того самого ресторана, где были последние закладки мефедрона, мы ощутили себя королями мира, скинувшим власть пиздатых наркоманов восседавшими на троне безмятежности. Рассматривая ночной город, мы осознали, что всё, что делали до этого, было лишь предисловием к этому моменту. В ресторане нас приняли со всей почтительностью, видя в нас потенциальных клиентов, которые готовы потратить большой бабос на свободу и счастье. Мы сели за столик, где уже ждали наши друзья, и начали интенсивное обсуждение планов. В это время нам подала официантка меню и мы стали рассматривать блюда, как настоящие гурманы. - Братва, давайте закажем мороженое для начала! - предложил Жорик, разводя руками. - Ебанько, мне больше по десертам! - вставил Антончик, тащась от запаха шоколадного пирога. - А я бы сначала порекомендовал нам микс из мясных закусок! - высказал своё мнение я, всеми руками жестикулируя. Вскоре стол был накрыт всеми этими дивными блюдами и напитками. Мы соревновались в том, кто кто первый съест все свои порции. Спустя пару часов, полный и довольный, я понял, что моё лечебное голодание удалось. Я могу забыть о том, что меня преследуют проблемы и о том, что реальная жизнь это не только кайфовый момент. Это был незабываемый вечер, переполненный эмоциями, приключениями и чудесными друзьями. Весь этот микс из наркотиков, закладок, расслабленности и голода оставил в моей душе след, который никогда не забуду. И я знаю, что каждый раз, когда мне будет тяжело, я смогу вспомнить о том ресторане, о том вечере и вновь накуриться от счастья. Yo, чуваки, жизнь - это не просто реальность. Это твой собственный микс наркотиков, где ты можешь выбирать свои закладки и расслабляться от всяких пиздатостей, что на тебя ложат. Не бухайте, не забухайте, но найдите свою закладку, которая сможет сделать вас счастливыми. И помните, главное - не забывать о друзьях и никогда не забывать о хороших кайфовых моментах!